Райан Рапп – 26-річний бейсболіст родом з США, який у 2013 році переїхав до Австрії і протягом трьох років успішно грав у команді «Bulls». За цей час він став улюбленцем фанів і гравцем основного складу команди. У 2016 році Райан грав у команді вищого дивізіону «Attnang Puchheim Atlethics» і став чемпіоном Австрії. Але в душі він назавжди залишиться гравцем команди «Hard».

Після двох сезонів з «Hard Bulls» ти вирішив покинути команду і приєднатися до «Attnang Athletics». Це було складне рішення?

Це рішення було для мене надзвичайно складним. Після всіх цих років команда «Hard Bulls» була для мене другою домівкою, бо кожен з гравців став частиною моєї сім’ї. Звичайно, спочатку я був аутсайдером та іноземцем, але ми дуже швидко знайшли спільну мову і прив’язалися один до одного. Але я подумав, що буде найкращим знайти нове для себе оточення, яке допоможе мені продовжувати рости як особистість і гравець. Крім того, тут виріс мій тато та вся його родина, тому для мене це великий бонус, жити у Форарльберг.

А потім ти грав в ABL (Австрійська бейсбольна ліга), чи відрізняється вона від BBL (Бейсбольна Бундесліга)?

Звичайно, ці дві ліги мають великі відмінності. З першого ж тижня все проходило не так, як у ABL. Усі думали, що мають чітке уявлення про те, хто виграє, але далі ми побачили, що ця ліга непередбачувана. Наприклад, команда «Wanderers». Вони виграли перші шість ігор і вирвалися вперед, але в кінці їм треба було поборотися за те, щоб не вилетіти. У ABL ніколи не було такого, що після двох ігор в один день з тією ж командою (Doubleheader) ти точно будеш знати, що у тебе будуть дві перемоги. У фінальній таблиці друге і п’яте займали команди, які мали майже однакову кількість балів. А в BBL були ігри, в яких ти чітко знав, хто отримає ці дві перемоги. Але, все ж таки, обидві ліги були захоплюючими та цікавими до останнього дня змагань.

Спочатку ти був реліф-пітчером, а пізніше – стартером, як це сталося?

Ми спробували багато різних позицій, щоб кожному члену команди дати можливість повністю себе проявити. На жаль, в сезоні, який складається всього з 20 ігор, це дуже складно, тому що кожна гра може бути вирішальною. Потім стало зрозуміло, що більше користі команді я принесу на позиції стартера. Та й мені це більше подобається, я можу краще підготуватися до гри, як фізично, так і морально.

Ваша команда першою пройшла у плей-оф. Чи було це очікувано?

Ціль цього сезону була пройти у плей-оф і виграти чемпіонат. Ми були впевнені у своїх силах, тому що знали, що наша команда дуже талановита. Не буду брехати, спочатку нам було дуже складно. У нас було багато сплітів і ми ніколи не могли зробити жодного нормального рана до другої половини сезону. Але цей досвід дуже нам допоміг. Так сталося, що кожного разу ми змінювали хід гри уже в самому її кінці, тому суперник ніколи не знав, чого від нас чекати.

Далі – титул чемпіона. Якою була серія ігор проти «Diving Ducks»?

«Diving Ducks» – це дуже талановита молода команда. Я думаю у них велике майбутнє. Вони були гідними суперниками. Тому ми мусили значно збільшити відрив у балах і вирватися вперед. Найголовніше, що команда дуже самовпевнена. Після серії ігор з «Cubs» команда мала найвищі показники. Ми показали хороші результати – 21 ранів у перших двох іграх. У Вінер-Нойштадт у нас ще не вдалося закінчити серію, але ми виграли заслужено на нашому полі перед нашими вболівальниками.

Титул чемпіона BBL і ABL, що далі?

Я завжди хотів стати відомим оперним співаком, але, я так розумію, питання стосується бейсболу. Я б із задоволення далі грав тут, в Європі, стільки, скільки вийде. З віком я набираюся досвіду і розумію гру ще краще. Мені подобається розвиватися як гравець.

У 2017 році знову буде Чемпіонат Європи – ти будеш грати за Австрію?

Звичайно я знову буду грати в національній збірній. Минулорічна гра у Відні стала для мене чудовим досвідом і великим задоволенням. Я мав успіх у BBL, а зараз, після перемоги у ABL я сподіваюся, що показав, що можу багато зробити для національної команди у якості стартера.

«Bulls» пробилися до ABL, чи побажав ти їм удачі?

Звичайно. На жаль, наші фінальні ігри відбувалися в один і той же час, я б із задоволенням подивився на боротьбу проти «Indians». Можу собі уявити, якою напруженою була атмосфера на матчі. «Bulls» ніколи не ухилялися від важкої роботи, тому я не здивований, що в них все вийшло. Після того, як Клеменс став головним тренером, він поділився з гравцями своїми ідеями, заклав гарний фундамент для розвитку команди і веде її в правильному напрямку. Як колишній гравець цієї команди я дуже радий за її успіхи.

У тебе вже є плани на 2017 рік?

Складне запитання, зараз я не можу точно сказати, що буде далі. Я шукаю команду, в якій буду грати. А далі – побачимо.