У 1980 році була група швейцарських дітей, які були зациклені на кантрі-рок музиці, потужних машинах та на всьому американському. Декільком із них прийшла неочікувана ідея почати грати у бейсбол в країні, яка відома своїми універсальними ножами та тірольськими співами.

Донато Реста – один з юнаків, який виріс у Цюріху. Одного дня він викрав у свого батька хокейний щиток, щоб використати його у якості спорядження для кетчера, в той час як у інших двох місцевих хлопців були рукавиці. Пан Реста згадує, в них також було дві бити, але користуватися вони мали можливість лише однією.

“Ми не могли грати другою битою, бо вона була занадто маленька для нас», – згадує Донато Реста.

Більш ніж через 30 років, незважаючи на низький рівень місцевих талантів, Швейцарія все ж спромоглася завершити свій 35 бейсбольний рік. За цей час аматори із-за кордону та ветерани змогли побути у променях слави останнього сезону.

На думку Едуарда Вільясиса, який був пітчером у вищій лізі у Канзас-Сіті Роялс, та зробив 4 подачі на старому стадіоні «Янкі», де йому приписали втрату м’яча, Швейцарія – саме те місце, коли в тебе не має можливості грати деінде.

Коли Вільясис прибув до Швейцарії у 2011 році, йому було 37 років, а його кар’єра згасала через травму руки. Але навіть по завершенню своїх змагань, він справляв враження на нападників. За сезон, граючи з  Берн Кадіналс він заробив понад 1.500 тисячі доларів.

Європа вважається континентом, який не сильно схильний до такого спорту. Основними осередками європейського бейсболу вважаються Нідерланди та Італія. Також досить сильними бейсбольними країнами є Німеччина та Чехія. Існує і нижня ступінь європейських ліг, яка знаходиться саме у Швейцарії.

На цьому нижньому рівні Швейцарія посіла 50 місце в світі завдяки таланту місцевих гравців. В той час, як  Великобританія випереджає її на 20 позицій, а Швеція – на 22. Десятки інших країн знаходяться у кінці списку, який завершується 72 місцем.

Кріс Палатінус, офіційний представник Федерації Бейсболу та Софтболу Швейцарії, захопився бейсболом після того, як побачив трансляцію у Цюріху на німецькому телеканалі. Спочатку такому упертюху та консерватору, як він, було важно в країні, де домінує футбол, а спортивне екіпірування для бейсболу можна придбати лише онлайн.

“Раніше у нас був роздрібний представник, який спеціалізувався на товарах для американського спорту, але він припинив роботу“, – розповідає Пан Палатінус.

За офіційними швейцарськими правилами, за команду мають право грати на полі тільки два іноземних гравці. Такі правила дають змогу створити кадровий резерв для ліги з місцевих спортсменів.

Майкл Стоверс, 26 – річний спортсмен, який приїхав із Сан Дієго. Граючи за Тервіль Флайерс  неподалік Базеля, мав у середньому 475 відбитих м’ячів за сезон (у вищій лізі досі ніхто не подолав рекорд в 400 подач після Теда Вілльямса у 1941 році).

Стоверс, який заробляє близько 500 доларів  на місяць, каже, що елементи швейцарської гри є для нього дуже привабливими.

До кращої швейцарської ліги входить вісім команд. Деякі з них представляють маленькі міста, такі як Тервіль чи Зіссах. Дві команди з Цюріху мають єдине повноцінне поле для гри в бейсбол. Вхід туди є безкоштовним. Так, літня гра між Тервілем та Барракудами привабила місцевих жителів, які іноді зупинялись і з подивом та зацікавленістю спостерігали за рухами спортсменів.

Майкл Сеттл, 36 – річний гравець з Техасу, який грав декілька сезонів у Швейцарії, сказав, що деякі місцеві можуть змагатися у кращих сильніших лігах. В багатьох випадках їх підводить удар та кидок. “Навіть, якщо їм не зручно грати, з боку це виглядає зовсім інакше, ніби їм досить зручно та комфортно у грі,” – розповідає Майкл Сеттл.

Відмінною рисою ліги є імпровізовані маленькі поля, які  призначенні для гри в футбол або інших видів спорту. У Тервілі, який знаходиться неподалік Базеля, команда Флайерс грає на полі, де відстань від центру поля до бази «дім» огороджена і становить 300 футів (стандартна відстань повинна бути близько 400 футів). Також для захисту припаркованих машин там зведена огорожа висотою у 30 футів, де проходить трек для бігу.

За словами Палатіуса, ця дивна будова дає змогу перехожим блукати по полю і суддям регулярно доводиться відганяти сторонніх під час гри.

Зінгг був одним із суддів гри, яка відбулася у листопаді 1980 року між командами Люцерна, яка є засновником бейсболу у Швейцарії, та командою Реста. Матч мав бути зупинений через сніг. “Гру треба було зупинити ще в третьому іннінгу”, – зазначив Зінгг. Але було дуже цікаво, як же сформується ліга на наступний рік.

Команда з Цюріху, яка зараз грає під назвою Челенджерс нещодавно зазнала поразки проти Тервіла у іграх пост-сезону. Команда Люцерна, яка мала назву Вайт Фокс, зрештою змінила свою назву на Іглз. Команда Барракуди зі Швейцарії, співвласником якої є Реста, також програла Тервілу у серії чемпіонатів.

На даний момент Реста управляє компанією, яка шукає міжнародних бейсболістів. Він та деякі інші керівники сильно схвильовані тим, як розвивається гра у Швейцарії.

“Така заможна країна і нічого не відбувається” – сказав Реста.

Та це не зовсім так. Всесвітня Федерація Бейсболу та Софтболу має свій головний офіс у швейцарському місті Лозанна.

Виконавчий директор Всесвітньої Конфедерації Бейсболу та Софтболу Міхаель Шмідт зазначив, що як і інші міжнародні спортивні організації, вони хотіли би бути ближче до Лозанні, де розташувався Міжнародний Олімпійським Комітет.