Вважається, що бейсбол розпочав свою історію в середині 19-го століття, з тих пір в екіпіровці бейсболістів мало що змінилося. У 1871 році була створена перша ліга професіоналів. Боротьба команд була зосереджена в двох лігах – Американській і Національній. Та незважаючи в якій саме лізі грає бейсболіст дуже важливим є екіпірування, в якому він виходить на поле. Від екіпіровки кожного гравця залежить перемога всієї команди. З роками екіпіровку практично не змінили, але нові технології, які застосовують при виготовленні матеріалів все ж стали застосовуватися.

Чим  користуються гравці?

Головним атрибутом бейсбольного матчу є м’яч. У Головній бейсбольної лізі використовують фірмові м’ячі Railwlings. При виготовленні цих м’ячів майстри  керуються точними специфікаціями гри. Куля з коркового дерева і каучуку обтягується двома частинами шкіри і ниткою з вовни.

Гравці захисту йдуть на поле, маючи при собі на лівій руці шкіряну рукавичку-пастку, якщо кидкова рука – ліва, то рукавичка одягається на праву руку. Карман в рукавичці між великим і вказівним пальцями допомагає гравцеві зловити м’яч з різних позицій. Пастка кетчера виконана в формі кола, з великою кишенею і більш важким наповненням. Така пастка здатна ловити м’яч, який під час кидка може летіти зі швидкістю понад 100 км/год. Гравець першої бази має пастку трохи більшого розміру, ніж пастка кетчера. Його пастка дозволяє зловити кинутий м’яч, що летить низько.

Для бейсболіста добре коли в його руках якісно виготовлена бита. Професійна ліга вимагає використання тільки дерев’яних бит під час гри. Приголомшує сила удару по м’ячу. Нерідко бити навіть ламалися в руках гравців. Дерев’яні бити в непрофесійних лігах замінюють на алюмінієві. Такі бити небезпечні тільки тим, що м’яч відлітає від них з більшою швидкістю, що дає мало часу на реакцію для партнера по команді, але вони дешевші і міцніші за дерев’яні.