Кропивницькій молодіжній збірній з бейсболу, пощастило потрапити на турнір в рамках Міжнародної Молодіжної Ліги. Подолавши всі перешкоди команда дісталась в місто Тейлор. Незважаючи на мовний  бар’єр та загублені бити, 12 гравців, менеджер команди та тренер вдячні за можливість взяти участь у турнірі.

Команда

Місто Кропивницький знаходиться в центральній Україні та на жаль не є досить заможним. За словами Бейзіла Тараско, районного голови Молодшої Ліги України, в середньому сім’ї живуть на 270 доларів на місяць. Тому справи команди є досить скрутними, все необхідне спорядження гравці отримують завдяки доброчинним внескам. В той час як решта гравців взуті в бутси, на українцях тенісне взуття. Регіональний центр турніру для збірних із Європи, Середнього Сходу та Африки розташувався у місті Кутно, Польща. Рішуче налаштована українська збірна діставалась до місця призначення двома автобусами та потягом.

Здобувши перемогу над командами збірних Литви, Білорусі, Молдови, Англії та “непереможної ” Італії, українці показали, що є вартими змагання в Сполучених Штатах.

Проте їх кваліфікованість не була гарантом поїздки. Через брак коштів виникли труднощі з оформленням візи для гравців та тренерського складу.

Колишній нью-йоркський тренер, Бейзіл Тараско намагаючись допомогти команді, звернувся до Грега Бзура, директора Світового чемпіонату з бейсболу. «Ми не маємо змоги вчасно доправити бідолашних дітей з України в Америку, аби встигнути на Латиноамериканський чемпіонат», писав в електронному листі Тараско. «Вже придбанні білети на літак та заброньовані місця в готелі дітям, для яких така можливість може бути чи не єдиною в житті. Діти, які не мають змоги придбати бити, м’яч чи рукавицю, грають в американський бейсбол, роблять це добре і заслуговують бути присутніми в Тейлорі. Я прошу допомогти доправити нашу українську збірну в Сполучені Штати».

Тараско надіслав більше 100 листів, врешті зв’язавшись із послом США в Україні та домовившись про співбесіду у Києві. Коштом батьків було найнято автобус. Після шестигодинної нічної подорожі команда прибула до Києва близько дев’ятої ранку. Батьки, аби супроводжувати дітей, були змушені пропускати роботу. По завершенню співбесіди команда чекала цілісінький день, перш ніж отримала позитивну відповідь. Плачучи від радощів, Бейзіл Тараско запропонував відшкодувати сім’ям гравців візовий збір у сумі 100 доларів. «Всі діти мають рівні права, чому в такому разі сім’ї  гравців із однієї країни мають сплачувати вступний внесок країні, в якій було засновано бейсбол? Це не є рівноправністю».

У відповідь Тараско отримав листа від Стіва Кенера, голови Міжнародної Молодіжної Ліги, з обіцянкою вирішення цього питання. На той час українська збірна прибула в місто Тейлор, Мічиган та зіткнулася з новою проблемою: в аеропорті зникли їхні бити.

Із позиченим спорядженням українці встигли здобути кілька очок, перш ніж програли команді-чемпіону  Латинської Америки з рахунком 12-4. Глядачі звернули увагу на тенісне взуття української команди, в той час як опоненти взуті в бутси. Дехто пригостив дітей смаколиками та напоями. Чак Джонс, власник компанії «Play It Again Sports», подарував українській збірній 12 пар бутс. Також були отримані в подарунок сумки для бейсбольних бит. За сприяння репортера телеканалу «Fox 2 News», Білла Галлахера, команда отримала два комплекти іменних футболок від славнозвісних «Детройдських Тигрів». Наступною поразкою для українців став програш команді з Гуяма, Пуерто-Ріко з рахунком 8-1. З рахунком 0-2 та майбутніми іграми проти Канадської та Філіппінської збірних, шанс стати чемпіонами здавався мізерним.

Гравці

Олексія Нежеборця важко назвати типовим бейсболістом. Стоячи поряд із однолітками, п’ятнадцятирічний  Олексій виділяється зростом і є найвищим гравцем Молодшої Ліги в Тєйлорі. Зазвичай Нежеборець грає в якості пітчера чи гравця першої бази, але на регіональних змаганнях він змінив звичні позиції і став гравцем третьої бази, здобувши перемогу для своєї команди. На турнірі в Мічигані українець не змінював позиції. Та порівняно із членами своєї команди, Олексій відрізняється деякими знаннями англійської мови. Хлопець, розповів, як сильно вони з командою хотіли потрапити до Сполучених Штатів, тому були готові зробити все від них залежне.

Українець визнав, що команда показала себе краще на минулорічному турнірі в Польщі і в Тейлорі у неї малі шанси . «Ми не віримо у свої сили» повідомив Нежеборець. Проте додав, що команда не вірила у свою перемогу в Польщі також. Основною метою в Тейлорі є «схопити удачу». «Ціль кожного чемпіонату – здобути перемогу. Тренер карає нас навіть, коли ми виграємо. Він хоче, щоб ми перевершували себе. Ми тут не заради розваг. Нам звісно хочеться розслабитись, але тренер вимагає результатів».

Покаранням для гравців є гучний розбір їхніх помилок та додаткові тренування після гри. Олексій впевнений, що всі труднощі, натиск з боку тренера та навіть поразка були того варті. «Ми ніколи не бували в Сполучених Штатах, не подорожували літаком та не думали зустріти однолітків, які вже є зірками. Ми могли ніколи не взяти участі у Світовому турнірі. Нашою метою було дістатись США, які раніше здавались недосяжними».

Українська збірна не лише грала із зірками, вона мала змогу спостерігати за грою справжніх професіоналів, командою «Детройдські Тигри». Досягнувши повноліття, Олексій планує вступити до Кропивницького Національного технічного університету та вивчати програмування. Також він сподівається одного дня грати в бейсбол за національну збірну на Олімпійських іграх.

Менеджер команди

Сергій Лімаренко і оком не повів, слухаючи коментарі стосовно Олексія Нежеборця. Натомість з допомогою Бейзіла Тараско в якості перекладача, повідомив, що лише наполегливі тренування приведуть команду до перемоги. «Ми бажаємо аби команда добре грала та достойно виглядала на полі. У кожній грі є шанс одержати перемогу. Команда має використовувати кожен вигідний момент. В Польщі саме так і відбувалось, тому ми знаходимось там, де є наразі».

«Ми прагнемо аби люди поважали нас, українців, як націю. Ми прагнемо перемоги, тому робимо все можливе». Сергій Лімаренко є тренером команди. Для цього потрібно бути кваліфікованим вчителем. Лімаренко професійний вчитель, який обіймає також посаду головного тренера кадетської бейсбольної збірної. Сергій Лімаренко раніше працював у Сполучених Штатах, в якості тренера української збірної в Південній Кароліні. Оцінивши рівень команд опонентів, тренер не мав ілюзорних надій щодо власної команди. «Все, чого ми прагнемо, це показати, на що здатні українці на полі. Здобути перемогу буде напрочуд важко, порівнюючи з рівнем гри інших команд. Для нас важливо заручитись повагою, перебуваючи тут. На такому високому рівні це є нашою єдиною метою, крім того, це матиме позитивний влив на розвиток бейсболу в Україні, загалом».

http://www.cityoftaylor.com/node/13679